Thursday, October 22, 2015

Карта - не територія

Або іншими словами, дійсність ніколи не співпадає з тим, що ми про неї уявляємо.

За рік сидінь на форумах, блогах, у пошуці (гугла), фейсбуку, потім власної історії переїзду з України в Польщу я поступово вимальовував власну карту такого переїзду з мітками про те, про що треба подумати, підготувати, бути готовим.
Щось із власних дій було вдалим, щось виявилося не таким вже й страшним, інші речі здалися нелогічними або несподіваними.
Я рухався із точки, коли я майже нічого не знав про Польщу, і процедуру переїзду, і польської взагалі не розумів, далі до точки "знання", коли я вже міг щось порадити іншим.
Але наступною позицією після "порадника" - а я був в офісі в середині "хвилі релокації" і мав можливість допомогти словом колегам, була не "експерт", а щось типу мудреця із ніцшеанської книги про Заратустру. Ну, той, що в самому початку шляху Заратустри, який казав про те, що людям не треба щось давати, а навпаки забирати.
Я відповідаю на прямі питання, і ділюся власним досвідом.
Але доволі скупо, і намагаюся підкреслювати обмеженість цієї інформації.

Все це через те, що я бачив на власному досвіді як поради, основані на моєму досвіді, мало допомагали іншим. При цьому мені би така порада абсолютно придалася, і я був цілком щирий.

Мені взагалі здається, що переїзд - це такий квест, коли кожному гравцеві генерується власна карта території і завдань - якщо говорити термінами ролевих ігор.
Тому поради, навіть якщо завдання може і називається так само, можуть не спрацювати.
В ключових точках сидять живі люди, які різні і діють по-різному, відповідно до власних уявлень про територію, на основі власної карти.
Тому поради, статті, відео і відповіді на питання часто-густо не тільки не допомагають, а можуть нашкодити.

Нагадую: відповідальність за рішення і дії лежить на самому мігрантові.
Цього простого факту не поміняють ні гроші, ні обіцянки.


Friday, October 16, 2015

Перша прочитана польською мовою книжка

Зрозуміло, що це книжка Анджея Сапковського із відомої серії про відьмака.
Так получилося, що це друга книга - "Miecz przeznaczenia".
Не особливо допомогли ні те, що читав російський переклад - два рази повністю всю серію, ні словники в інтернеті - які, на жаль, для польскої не завжди допоміжні в плані кількості відомих  їм слів.
Завдяки тому, що читав повільно і уважно, помітив наступні речі:

  1. Сапковський той ще троляка - походя пройшовся танком по сюжетам казок - "Снігова королева", "Гуси-лебеді" і "Русалочка". Більш того, дісталося і краківській легенді про дракона. Просто я ту легенду взнав доволі нещодавно. А під час читання однієї з новел стрілила думка... Момент із напиханням отруєним вмістом шкіри корови, щоб згодувати потворі дійсно доволі натягнутий. Згадую собі, що сам Сапковський з Лодзя...
  2. Польська мова книги доволі вульгарна. Рицарі, чародійки і дварфи (краснолюди, якщо дослівно) і в принципі всі герої особливо не переймаються добором слів. Гімно називають гімном, про нього ж часто згадують в лайці. Російський переклад якийсь зм'якшений у цьому відношенні.
  3. Другорядний герой - бард, який доволі часто трапляється на сторінках книг саги, має ім'я Jaskier, яке важко співвіднести із Лютик в російському перекладі. Я взагалі тривалий час не розумів що це за герой такий, якого я не пам'ятаю...

Friday, October 9, 2015

Сходив на польський фільм в кінотеатр

Проживання у великому місті - у моєму випадку це Краків - дозволяє вибирати серед культурних продуктів.
Так, сам фільм - Król zycia - можна зараз побачити у багатьох містах Польщі, його прокат почали нещодавно декілька мереж. Бачив його в репертуарі і multikino.pl, i cinemacity.pl
Але рівень моєї польської мови ще поки не дуже добрий. Тому англійські субтитри часто допомагали мені зрозуміти, що ж взагалі відбувається на екрані.
Зрозуміло, дивився я так фільм не у звичайній мережі, а в невеличкому кінотеатрі в самому центрі Кракова - "Кіно под Баранамі". Відповідно, і ціна була трішки вища, здається. Я так зрозумів, то такий собі культурний центр і для іноземців теж.
Цікаво, що сам кінотеатр знаходиться аж на третьому поверсі будівлі. Доречі, по-польськи це друге п'єтро, оскільки наш перший поверх поляки називають партер. А "под баранамі", бо так колись в середньовіччі визначали адреси - не через вулицю і номер, а через назву дому, яка має графічну відповідність на фасаді. Ще бачив десь "дім під розою".
Сам фільм новий, нещодавно вийшов на екрани тільки.
Гра акторів і те, як було все знято - сучасно і якісно - мені сподобалися.
Опис фільму доволі плутаний - але це напевно завдяки сюжету, який не має класичної розв'язки, як на мене.
За жанром це була суміш драми і комедії. Головний герой переживає кардинальну зміну свого життя - потрапляє в аварію і лежить два місяці в комі, втрачає роботу і міняє відношення до життя, але глядачам показують все у веселому, комедійному ключі.
Події на екрані викликали у мене цікаві думки, і часто герої говорили прямо про що йдеться.
Але головну думку про життя в радість автор закінчити крапкою не зміг, як на мене.
Загалом, якісний фільм, потраченого часу не шкода, і є бажання продовжити знайомство із сучасним польським кінематографом.