Sunday, March 25, 2018

Польський податковий інфобізнес

Починаючи десь із лютого і майже аж до кінця квітня в польський інфо-, медіа- і рекламний простір влазять специфічні для країни проекти.
Справа в тому, що 1% із своїх податків при поданні декларації можна направити на якийсь зареєстрований у спеціальній системі проект.
При чому це лише перенаправлення, додатково нічого не платиться, а лише польська держава ділиться.
І це не 1% всього доходу або заплачених податків. Суми там дуже невеликі відносно всього заробленого.
Зазвичай це проекти допомоги чомусь або комусь: церкві, хворим людям, тваринам.
Але напевно на державному рівні це відчутні суми, тому що часто реклами проектів потрапляють на великі рекламні борди, де до того рекламують торгові центри, марки або нові продукти. Напевно, для соціальних проектів там менші тарифи, але для мене це показник що якісь там гроші є.
Крім того, напевно той 1% дозволяє якось відбивати розробку всіляких програм, які допомагають той податковий звіт складати.
Часто в такі звіти зашиті потрібні розробнику програми.
Наприклад, e-pity просять відіслати платну СМС, якщо не вказувати перерахування свого 1% якійсь організації.

Нещодавно зіткнувся з наступним рівнем: прийшов лист с диском для комп'ютера, звідки можна скористатися програмою для заповнення звіту, і одразу попередження про вшитий 1% на потрібну організацію.
Що характерно, в листі моє прізвище і ім'я.
Звідки взято - невідомо, десь вже вкрали або купили.
Зрозуміло, не став користуватися, одразу відправив у смітник.
Але хтось ж потратився на лист, компакт диск і пограмму...

Sunday, March 11, 2018

Податки (PITи)

Нещодавно здав вже четверту на данний момент податкову звітність в Польщі, і зрозумів, що кожного року робив це по-іншому :)

Приїхав я в кінці 2014 року, і за той місяць з половиною, по ідеї не повинен був здавати звітність, але рідна фірма вирішила зробити це за всіх без винятку працівників. Вибір, насправді, був - або здавати звітність, і заповнювати за себе самому відповідальні документи на незнайомій (польській) мові, або згодитися щоб фірма автоматично зробила це за тебе. Опції відмовитися і не подавати звіту я не пам'ятаю. Так я отримав на руки свою форму PIT-40, а фірма подала за мене PIT-37.

В 2015-ому до мене переїхала сім'я - дружина із сином, і я вирішив подавати звітність за нас разом. Дружина не працювала, це давало послаблення в податках: межа приблизно в 85 тисяч злотих доходу таким чином подвоюється, і податки залишають на рівні 18% а не 32% для тої суми що нижче 85 тисяч злотих. (Ту границю в 85 тисяч доволі легко перейти айтішникам, треба заробляти трошки більше 7 тисяч злотих до податків щомісяця). Крім того, за час офіційного проживання сина я отримав приблизно по сотні за кожен місяць, коли він офіційно був зареєстрований в Польщі. Сам декларацію я скласти не міг, до того ж мав дике питання: оскільки я плачу податки за послабеною схемою 50% PIT для креативних працівників, то чи залишиться це при схемі, коли я подаю звітність разом із своєю дружиною? Питання складне, скоріше всього, не залишилося, бо влаштований рідною фірмою порадник просто вбив дані з отриманої декларації PIT-11 від тої ж рідної фірми, додав дані дружини і сина, і сума була менше очікуваної. Далі я заплатив щось там трохи менше сотні злотих за його послуги, отримав електронною поштою підготовлений звіт PIT-37, і відвіз його у податкову, до якої належав по місцю проживання.
Можна було вислати, але я не довірився системі, яка могла би дати збій, а мені потім потрібно було доводити вчасну подачу звіту...
Пам'ятаю свої враження від здачі: показова скромність будівлі (на рівні тих старих утилітарних радянських торгових центрів, які потім були зовні прикрашені першою рекламою періоду дикого капіталізму у жахливому стилі...) і швидкість роботи (я стояв у черзі до 10 хвилин, а звітність прийняли у вікні за секунд 15 - перевірили лише співпадіння обох поданих екземплярів звітів, один забрали, а на іншому поставили печатку з датою).
Подався я у квітні, а вже в кінці червня отримав повернення переплаченого податку.
І це теж вразило.
Але без проблем не обійшлося: я вирішив використати можливість скерувати вже оплачений 1% на користь благодійної організації (насправді сума там доволі мізерна, бо це 1% якогось окремого податку а не всіх відрахувань). В результаті організація та не проходила в системі, бо мала проблеми із звітністю. Не підійшла також друга подана на місці, і я відмовився від тої опції. Повідомили мене про питання листом, я його не дочитався і вирішив що мене будуть перевіряти і в чомусь підозрювати. Все влаштувалося особистим теж швидким візитом в кабінет в податковій. Розмова пройшла спокійно, я скреслив, підписався, і на цьому було по суті все. Пані лише здивувалася чому б мені не подзвонити (а я навіть зібрати потрібні слова тоді не міг пояснити чому саме...).
Потрачена майже сотня злотих була інвестицією: я отримав зразок звіту PIT-37, і більш-менш пристойну кореляцію із документами від працедавця.

За 2016-ий рік я звіт складав майже сам. Було багато людей і акцій, де допомагали безкоштовно самому заповнити власний звіт, але я використав програму e-pity(інсталював, не ризикнув через сайт, тоді було багато скарг на її зависання і незрозумілі помилки), де на основі двох PIT-11 (від старої і нової рідної фірми) склав декларацію за сім'ю. При цьому користався інструкцією.Теж подав аж в останньому місяці подачі як і попереднього року, бо чекав безкоштовної перевірки, і знову сам відвозив складену декларацію PIT-37 в податкову. Теж п'ять хвилин на всю подачу.
Перевірка виявилася не зайвою: зауваження програми e-pity потрібно було взяти до уваги, і відмітити для кожного введеного PIT-11 що це робота на одному місці, без сумісництва.
1% подарунок доброчинцям цього разу пройшов без збоїв.
Гроші теж повернули десь посеред літа.

Звіт за 2017-ий рік вийшов ще простіше: я ввів отримані PIT-11 від нової старої рідної і нової нової рідної фірм в той же поінстальованій новій версії e-pity, і відіслав через інтернет. При чому пароль для надсилання: (сумма декларованого доходу за минулий рік) e-pity витягнули з системи самі. Зрозуміло: я ж вводив декларацію на тому ж комп'ютері і тій же операційній системі. Я зазначив куди надсилати підтвердження і введену форму, і менше ніж за півгодини в мене все було в поштовій скринці: декларація PIT-37 разом із сторінкою даних про здачу. Все взагалі було доволі швидко: 12 хвилин на ввід даних (e-pity запям'ятали дані про мою сім'ю) і декілька підходів зрозуміти чому знову зауваження (виявилося, останній працедавець справедливо рахував податки для мене як мешканця іншого міста, який доїзджає на роботу, а я про це не вказав).
Ось минуло декілька тижнів, і судячи із тишини в поштовій скрині, все більш-менш добре.

Направді, потримати в руках власну річну податкову декларацію доволі тверезить, і допомагає реальніше дивитися на життя.
Глянеш, а в районі 25-30% в тебе забрали, при чому що куди пішло, і ось стільки тобі повернуть - на діти і дружину, яка не працює.
Але те, що все необхідне можна доволі швидко зробити, якщо маєш набиту руку, - і не як звик в Україні: без диких черг, написаних від руки звітів, в яких звичайно щось пропустиш або наплутаєш...
Напевно, так і має бути.

Sunday, March 5, 2017

Мартін Форд "Пришестя роботів. Техніка і загроза майбутнього безробіття"

Закінчив читати переклад українською мовою "Rise of the Robots: Technology and the Threat of a Jobless Future", куплений нещодавно в поїздці до Львова.
Оригінал опублікований  2015 році, а видавництво "Наш Формат" опублікувало книгу в 2016 році.
Не те, щоб я був фанатом такого жанру, але за останні роки якість українського книговидавництва покращилася.
Тому в рамках підтримки української культури і збільшеного останнім часом бажання читати українською я деколи купую сам, або прошу купити певну книгу в Україні і привезти мені.
Читаю я багатьма мовами, книги люблю.
Конкретно свій екземпляр я купив в львівській книгарні наукового товариства Шевченка після того, як дарма з'їздив на Сихів, щоб подати заяву на закриття своєї діяльності як фізична-особа-підприємець.
Був в афекті, хотів переключити увагу з бентежної переоцінки планів на найближче майбутнє на щось більш цікавіше.

Саме цей переклад має недоліки - здається, він не до кінця вичитаний, бо деколи (але не одноразово) впадала в око неузгодженість однини або множини у реченні, або родів (чоловічого роду для прикметників, і жіночого роду для іменників).
Загалом, коли побачив у фейсбуці вислів "машинний переклад + непозбувна бентега", то згадав саме про цю книгу.

Крім того, в перекладі є примітки, які мене засмутили.
Наприклад, або перекладач не знав, або він просто "недогуглив", що Area51 - це не тільки комп'ютерна гра (як вказано), а ще й "таємний" проект\об'єкт уряду США, де буцімто знаходяться інопланетні прибульці.

Сама книга написана американцем і для американців, і поширює американський досвід на всю планету, що деколи виглядає недоречно. Наприклад, взяти тему аутсорсинга - він "страшний" лише для вже розвинутих країн, а для інших, які "доганяють", або розвиваються - це скоріше нові ринки і розвиток економіки.

Перший розділ мені сподобався - не знав, що ще Мартін Лютер Кінг говорив про заміну людей машинами як небезпеку для суспільства.
Але далі, після декількох доволі одноманітних і на одному шаблоні "всі-робОти-заберуть-рОботи-або-їх-заберуть-на-аутсорс" написаних розділів, я не витримав, і зазирнув в кінець.
Тобто, припустимо, автор правий (в чому в мене є певні сумніви), то що він радить робити із тим, що рОботи стануть на стільки розумнішими, надійнішими, що зможуть замінити людей?
Загалом, відповідь автора доволі проста - вводити загальний базовий дохід, щоб люди мали і далі гроші, які б вони витрачали на ринку.
Чесно кажучи, пропозиція така собі, особливо враховуючи, що тоді ця книга стосується лише декількох сотень громадян США, які дійсно можуть здійснити такий гігантський проект.
А решті людей книга знадобиться лише для того, щоб депресивно і нервово провести час, а далі штормувати людей, які приймають такого масштабу рішення, щоб воно здійснилося.
Крім того, автор скоріше вбиває надію людей на перекваліфікацію, бо шлях освіти і отримання нової професії з його точки зору це тупік, бо не для всіх знайдеться місце, і робочі місця тільки зникають, або залишаються сталої кількості на фоні збільшення працездатного населення.

Окремо відзначу розділ про історію онлайнової освіти.
Згадуються edX, Udacity, Khan Academy.
Він невеликий, всього 20 сторінок, але це по суті перевірка життям ідей, викладених у книзі - про те, як прийдуть переможці, або невелика група і заберуть роботу в мільйонів людей.
Суть в тому, що не все так просто, як хотілося.
Може здатися, що багатьом хотілося би отримувати якісну освіту на рівні найвідоміших університетів світу, але насправді і з тією освітою, і найкращими викладачами, і мотивацією студентів, і з вузами, виникає купа неочікуваних проблем - наприклад, бізнес-модель, або верифікація того, що саме підписаний на курс пройшов всі завдання і достойний сертифікату про завершення і також питання чому люди повинні платити (і чому так багато) за не-онлайнову освіту.
Ще додам смішну постановку питання, коли розробники і власники системи медицинських порад не рвуться нести відповідальність за результати порад системи.
Точність і якість діагнозів може перевищувати 90%, але хто буде платити і нести відповідальність за помилки, які можливо будуть варті людині життя?
Такі історії, на мою думку, могли навести автора на думку, що роботи все ж таки не зможуть замінити всі сучасні системи, не становлять такої гігантської проблеми, як він розписує.
Але, здається, автору це було не цікаво, і він освітив їх лише для повноти картини.

Загалом, трохи розчарувався, що оплатив витрату паперу на таку книгу.
Думаю, буду купувати електронні видання в тому самому видавництві "Наш формат".
Хоч вони і виходять пізніше, але коштують дешевше, і будуть завжди "під рукою".