Wednesday, October 16, 2019

Траєкторія, або польська мова на В1

Посилання допису: BĄDŹ NA B1, АБО ЯК Я ШТУРМУВАЛА ЛЮБЛІН ДЛЯ ЗДАЧІ ДЕРЖАВНОГО ІСПИТУ З ПОЛЬСЬКОЇ

Вже через пару-трійку років перебування у Польщі (і перечитування форумів і фейсбука) я зрозумів наскільки імігрантський шлях спільний для більшості іноземців у Польщі: від візи до карти тимчасового перебування, далі дозвіл на постійне проживання (5 років) і як призова гра - громадянство (ще 3).

Я заїхав по візі, отриманій на основі тимчасового дозволу на роботу (освядчення, яке можуть отримати громадяни окремих східних до Польщі країн, зокрема України), обмеженого терміном в 6 місяців з часу видачі працедавцю.

Далі, ще до закінчення тої візи, подався на дозвіл на тимчасове перебування, і отримав його на максимальний можливий термін такого дозволу - три роки.
Тепер, коли добігає майже п'ять років мого перебування в Польщі, маючи на руках вже другий такий тимчасовий дозвіл, я наближаюся до моменту, коли зможу подати запит на довзіл на постійне проживання в Польщі з приводу праці - статус резидента Європейської Унії.
Існує ще один статус постійного проживання - так званий побит сталий, але він мені не світить, бо він видається лише через родинні зв'язки з особами, які мають або мали право на перебування в Польщі. І це явно не про мене.

І на всьому цьому шляху я був не просто не один, а у юрбі таких самих.
Я приїхав ще на початку нової хвилі (я застав час, коли реєструватися на подачу документів на проживання у Польщі ще не було потрібно, і можна було приходити і подаватися через живу чергу).
Другий дозвіл (і дозволи для родини) отримував вже із складностями і затримками.
Тепер, як і всі ті, хто збирається зв'язати свою долю з Польщею хоча б на найближчі роки, і в кого буде така можливість, збираю документи.

Взагалі, мені здається часом, що польська бюрократія приховано стримує видачу потрібних документів, щоб, наприклад, контролювати і притушити кількість імігрантів.
Замість повільних державних установ можна було б передати збір документів приватним сервісним центрам (як в Україні). А ще, наприклад, час фізичного отримання карти теж зріс: з двох тижнів (2015) до двох місяців (2018).

Крім того, в 2018 році поміняли трохи польське законодавство стосовно іноземців.
І тепер для отримання дозволу на постійне перебування потрібно довести знання польської мови на посередньому рівні (В1, або довідка про проходження навчання польською мовою).

Зробити це не просто (якщо ви ще не відкрили посилання вгорі, то зараз саме час, бо це історія і опис того, як це було відбувається).
Авторка опублікувала статтю півтора року тому (15.02.2018), але суть залишилася та сама: кількість місць на екзамен з польської мови обмежена, сесії відбуваються рідко (в 2019 році - заплановано лише три рази), сайти не надто зручні для користування.
Більше того, записатися стає важче.

Опишу власний досвід.
Я зміг записатися півроку тому на сесію 13 червня 2019.
Але не в Кракові, де я живу, а у Любліні.
Бо в Кракові вже до ранку наступного дня після початку реєстрації на екзамен місць вже не було (а у Варшаву чи Гданськ я не хотів їхати, хоч там і були місця).
Дізнався я про відсутність місць набагато пізніше, коли спробував (за місяць?) записатися.
Люблін здавався близьким містом до Кракова з потенційно меншою юрбою (а ще я в ньому був вже один раз, правда і у Варшаві і Гданську теж був).
Доїхати з Кракова до Любліна раптом виявилося автобусом 4-5 годин, що трохи засмутило.

Готувався я в основному по книгам - підручникам Bądź na B1 і Czas na czasownik і просто художнім. Збирався знайти репетитора - хоча б на письмову і усну частини, але чи закрутився, чи просто стало шкода грошей...
Здавав езкамен я в тому самому вузі, що і авторка допису, тільки жарким літом (якщо є вибір - не раджу!).
Також можна було попроситися через електронний лист здавати усний екзамен в той же день, що й письмові частини. Я так і зробив, але видно в останній момент, бо виявився записаним аж в самий кінець розкладу (чергу формували видно з врахуванням скарг і досвіду попередніх років більш справедливо, ніж у авторки).
Я побоювався упередженості співробітників, тому був приємно здивований їх відкритістю і бажанням допомогти і підтримати - порадами і люб'язністю (навіть дмухалки знесли звідки змогли).
З дрібниць пам'ятаю як думав комбінувати, і приніс ручку, яку можна витирати її ж кінцем, щоб сумнівні варіанти допрацювати трохи пізніше. Але такі корекції виявилися заборонені, тому я креслив в тестах там, де змінював думку у відповідях.
Планувалися декілька груп, але (чи з огляду на жару, чи може кількість людей?) всіх на рівень В1 зібрали в одній аудиторії. Більшість - так на око 75% мінімум - по обгортках паспортів (українські сині,  російські і білоруські - червоні) - були саме українці. Хоча був також якийсь південно-американець. Вік доволі різний - від студентів (майбутні?) до по 50-ці (діти здають окремо).

Я таки здав, про що дізнався - як і було обіцяно через два місяці після самого екзамену (типу два тижні перевірка на місцях, потім місяць повторної перевірки робіт вже у Варшаві, далі через два тижні вчена рада із затвердженням).
Про факт здачі дізнався з листа. Як і оцінки по блоку (проценти від максимальних балів). Десь відчуття справдилися (читання), десь здивували відхиленнями відносно очікувань.
Дуже рекомендую спробувати поробити задачі типу тих, що будуть на тесті: всі блоки перевіряють різні мовні уміння!
Після підтвердження факту здачі заплатив за сам сертифікат.
Ще місяць той сертифікат йшов до мене у листі.
Ну, і пошта могла ж запізнитися.
Тому раджу чітко співставити терміни сесії і плановану дати подачі документів - щоб перерва була більше ніж на три місяці.
Два місяці вмовляв себе, що не здивуюся, якщо не здам, бо деякі частини я здав не ідеально.
Також заспокоював себе, що здам восени, але тепер бачу, що тоді подавав би документи пізніше, бо остання сесія в 2019 році це 22-23 листопада, що після моєї п'ятирічної річниці (втратив би час в очікуванні на сертифікат).

Нещодавно реєструвалися ще раз.
Вдалося отримати місце в Кракові.
А це було нелегко - потрібно було надіслати листа (без формальних претензій, наприклад, із підписаною і зісканованою згодою на зберігання персональних даних, RODO ж) в першу ж хвилину.
Бо на другій хвилині реєстрації місця закінчилися.
Про успіх реєстрації ми дізналися лише через декілька днів - коли прийшло позитивне підтвердження.
Отакий собі біг у юрбі, яка прямує до однакової з тобою мети...

Saturday, July 6, 2019

Аврук

Бойовий крик роду Селектридів, який одночасно становить вишукану пастку для перекладачів Cтаніслава Лема, залишену на самому початку "Bajek robotów" в оповіданню "Jak Erg Samowzbudnik bladawca pokonał".  Пастку цю ховає з першого погляду невинне речення: "Dosyć, że Triody znikł, ledwo 'Awruk!' krzyknąć zdołał, słowo ulubione, zawołanie bitewne rodu". Що значить це слово прочитане з кінця, не потрібно пояснювати жодному дорослому полякові, це точно улюблений бойовий крик. Серед всіх перекладачів Лема один тільки американець Michael Kandel зміг справитися з рівнем завдання, і переклав його англійською як tickuf! Решта ж видається не знайшла в ньому жодного прихованого значення і або залишила "awruk" без перекладу, або, ще гірше, видумала власні дивні варіанти.

Першою дорогою пішла, між іншим, перекладачка на російську, Ariadna Gromowa - що ще не є поганим рішенням, оскільки хоч в Росії "awruk" не користується аж такою великою популярністю, як, наприклад, "т'амюовтбой", то повинний бути зрозумілий. Другу дорогу обрала перекладачка на угорський Beatrix Muranyi - хоч для угорців "awruk" також є зрозумілий, і помістила в тому місці "Bit-Bit Hurra!"

"Awruk" не зрозуміли перекладачі на іспанську (Meliton Bustamante), німецьку (Cezary Rymanowicz) і французську (Halina Sadowska). Це дивує, враховуючи прізвища двох останніх.
Іспанською  "awruk" залишився без зміни, німецькою зроблено з нього пруський на звук Awruck!, французською ж взагалі позбавлений смислу окрик Fouchtra!

Вільний переклад уривку з книги "Co to za sepulki?" (автор Wojciech Orliński) ISBN 9788324007981
P.S. Відповіді що таке "сепульки" ця міні-енциклопедії про Станіслава Лема не дає, використовуючи той самий приклад циклічних посилань між сепульками, сепулкаріями і сепулянням  


Tuesday, November 6, 2018

З'їздив до Варшави. Зрозумів що Сапковський таки троль

От що значить бути поза контекстом: не знати легенд/міфів країни в якій живеш.
Поляки мали можливість в школі вивчити легенди заснування власних міст - Кракова (отруєння Краком дракона) або Варшави, а мені треба шукати.
Тому тільки під час поїздки я взнав, що Варшава по одній з легенд заснована парою людини Вара і русалки з Вісли Сави.
Та русалка на гербі Варшави навіть.
Здавалося б, при чому тут Сапковський і його відьмак?

Продовжучи тему Перша прочитана польською мовою книжка:
1. Одне із оповідань другого тома розповідає про пригоди Геральта і його друга-барда на морському узбережжі.
Назву оповідання я би переклав як "Трохи самопожертви".
Одні з важливих героїв то місцевий князьок і русалка, щоправда з іншими іменами, ніж у Варшавській легенді.
Я все чекав як же старий Сапковський протролить, але якось видно рука в нього не піднялася, вирішив використати більше в сюжет їх, і все закінчилося як і в легендах/казках.

2. З іменем барда теж трохи прояснення.
Я зайшов в гугловий переклад, і виявилося, що квітка, яка польською називається jaskier українською то жовтець, а російською таки лютік.
Тому не дивно, що барда в російському перекладі зробили Лютіком.

З цього приводу згадалися вірші з книжок Носова про коротишів:
"Я поет,
Завусь я Цвєтік,
Ат міня вам всєм прівєтік".

Який вірш міг скласти поет Жовтець?
"Я поет,
Завусь Жовтець,
І тепер вам всім п...ць"?

Або тим більше Яськєр?
"Я поет,
Завусь Яськєр,
Покажу я всім вам ..."?

Так що правильно зробив перекладач, що перейменував дослівно:
"Я поет,
Завусь я Лютік,
Ат міня вам всєм салютік!"