Транспорт

Коли більше року тому я вибирався зі Львова до Кракова, і переїзд мав бути оплачений майбутнім роботодавцем, то я розглядав лише два способи подорожі - автобусом чи літаком.

Чомусь тоді поїзд одразу відмітався: уява малювала нічну побудку із перестановкою вагонів на інші, європейські рейки...
Дарма - середній за ціною (разів зо два дорожчий автобуса) нічний поїзд довзоляє доволі комфортно проїхатися у Краків.

Звичайно, автобус (хоч і найдешевший) теж був відхилений - набутий досвід чекання на кордоні в чергах серед специфічного і численного контингенту дрібних контрабандистів, м'яко кажучи, не надихав.
Ціна при виборі не була найважливішою, і більш ніж десятикратне перевищення не лякало.
Більше того, оскільки з України я віз гривні, а купити спокійно валюту було важко, то це був такий собі спосіб конвертації за допомогою майбутнього роботодавця, який потім компенсував все у польській національній валюті (вийшло доволі вигідно і не напряжно).
І аж тоді виявилося, що прямих авіарейсів немає.
Великий, новий і пустий аеропорт Львова не давав можливості напряму летіти в Краків.

Я полетів через Варшаву.
Перестрахувався, і замість летіти найближчим рейсом, який був через годину після прильоту у аеропорт імені Шопена, летів наступним, через чотири години.
Дарма - я би встиг, і навіть зміг побачити, як той літак відлітає.
Навіть думав вийти прогулятися Варшавою, але глянув на чемодан, і пошкодував гроші на комірку зберігання.

Тоді я прилетів у старий термінал, і він мене, м'яко кажучи, не вразив.
Я на той час побував у сучасних і вмістких аеропортах Катовіц і Варшави, а Краківський нагадав тяжку спадщину "совка".

Декілька місяців тому відкрився новий термінал, до нього (нарешті, декілька разів переносили) пустили поїзд із центрального вокзалу (на додаток до автобусів).
Я ще там не був (кажуть все на досить високому рівні, обіцяють нові рейси), але нещодавно вирішив перевірити ситуацію із авіасполученням між Львовом і Краковом.
На жаль, нічого не змінилося.

Ось так - комусь допомога інфраструктурних фондів від Євросоюзу, а кому багаторічні обіцянки безвізового режиму.

Важко також порівнювати рівень міського транспорту того ж Кракова з тим же Львовом.
Львів, звичайно, виграє ціною проїзду і наявністю тролейбусів.
Так, Євросоюз і тут допомагає Польщі.
Ще й ціни на проїзд у Кракові в декілька разів більші. І можна закинути - от якби у Львові за проїзд платили стільки ж - от тоді би транспорт був ого-го!
Але окрім якості доріг і автобусів\трамваїв є речі, які важко буде купити за гроші.
Це структура маршрутів і рівень сервісу.
Думаю, Львову майже не можливо позбутися вічних пробок в центрі, на який зав'язано життя міста. Допомогла би можливо децентралізація міста і кільцева дорога.
Метро, на жаль, при сучасному рівні технологій і економіки у Львові не получиться вирити. В Кракові метро є в середньотермінових планах.
Сервіс - це той порядок, при якому транспорт ходить максимально за доступним для довідки всім графіком, і не перевантажений.
Оскільки це не вигідно ні автоперевізнику (зношується швидше парк машин), ні пасажирам (в тисняві нікому не комфортно, тим більше за відчутну плату проїзду).

Ще особисто для мене є важливою наявність загальноміського проїздного тривалістю від одного місяця до року.
Проїздний львівські приватні транспортні підприємці, які вчепилися у готівкову касу, не дадут ввести.
Але у Кракові я відчутно економлю, купуючи щомісяця проїзний.
Арифметика проста - він коштує 89 злотих, проїзд на роботу і повернення додому - 7,2 злотих. 13-ий робочий день (зазвичай їх 20-21) виводить мене в прибуток. А це ще я не врахував поїздок у вихідні і святкові дні.
Навіть для дружини виявилося доволі вигідно купувати проїздний, хоча вона їздить на короткі дистанції, для відвідування сином дитсадка, а це 5,6 злотих. Так, дитина може хворіти, і їздити не кожен день. Але вихідні поїздки і відвідування магазинів ніхто не відміняв. Навіть якщо мінус при тривалій хворобі і є, то невеликий.

Нещодавно мені в голову прийшла доволі очевидна думка - завдяки тому, що люди вчаться планувати свій час (часто вони приходять прямо перед самим прибуттям транспорту) тривалість їх приватного життя збільшується.
Замість того, щоб стояти в очікуванні автобуса чи трамвая (з думками про те, що щось його давно не було, а натовп прибуває), люди можуть зробити щось для себе - посидіти вдома, почитати, хай навіть відпочити, але самим розпорядитися власним обмеженим часом життя.
А це той ресурс, який купити важко.
Продати - так, а відкупити по вигіднішому курсу - ні.
І громадський транспорт у якого є розклад і сервіс зручної оплати (доречі, можна і троьма різними спрособами заплатити через телефон), дозволяє пасажиру той час зберегти для себе.
Чи в Україні той час і так немає куди діти?