Безвізовий режим з Євросоюзом

Навіяло останніми новинами

Звичайно, в цьому питанні у мене шкурний інтерес - хочу, щоб рідні могли без додаткових зусиль їздити в гості.
Звичайно, я скептично ставлюся до голосних слів про цей безвізовий режим. Особливо зараз, в тому положенні, в якому Україна.
Вже декілька років тривають ці ігри.
Але, чим Україна гірше Молдавії?

Я тут недавно прочитав цікаве інтерв"ю бізнесмена британського походження, який Польщу знає і інвестує років так більше двадцяти.
Його питають: який був переломний момент в історії країни?
І він відповідає - звичайно, вступ до ЄС. Спочатку зв"язана з цим ліквідація віз, потім полегшення працевлаштування в інших країнах, і зникнення бар"єрів завдяки Шенгенській зоні.

В мене вже десь рік висить питання: чому і як Польща вийшла так вперед? Були ж часи, коли українцям жилося краще, або порівняно так само, як і полякам.
Роззираюся навколо, і не можу збагнути - де ж той титан Прометей, який витяг з пострадянського болота цілу країну?
Я не бачу навколо надриву БАМівських перегонів і людей-звитяжців на полі трудових перемог.
Люди просто працюють, деколи навіть менше і повільніше, ніж в Україні.

Я, звичайно, підозрював.
І ось наштовхнувся на думку анлійця, який Польщу знає вже давно.

Крім того, Польща не єдина увійшла в ЄС - навколо багато держав.
Але чому її шлях не схожий на угорський, прибалтійський чи, прости Боже не до ночі, грецький?
Звідки стабільне зростання навіть під час кризи?
Можна ж було, просто набрати кредитів і розслабитися...

Так, дуже багато поляків просто виїхали з рідного краю з того часу - мільйони!
Але ж змінилося також життя і тих, хто залишився.
Не помітити позитивних змін в самій Польщі важко.
Я пам'ятаю часи, коли аеропорт в Катовіцах (хто знає де це саме на карті?) був кращий за Київський за рівнем.
Та й зараз є в мене сумніви що реконструкція в 2012-ому підняла Бориспільский аеропорт на висоти відповідні цінам в його ресторанах...

Мені здається, важко переоцінити ці не такі вже й давні події - недавно минуло 10 років як Польща в ЄС.
І англієць не говорить про уряд Туска, президенство Валенси, програму економіста Бальцеровича.
А просто, прости Боже, хочеться брудно вилаятися, - вступ до ЄС.

Я знаю, до ЄС дорога Україні ще як до неба.
Але разом з тим думаю, що не знайдеться політика чи політичної сили, які б самі змогли вивести Україну на "рівну дорогу".
Тільки люди, тільки самі для себе.
І не бачу як громадяни України зможуть знайти дорогу з того стану, в якому країна зараз, до рівня хоча б того, що називають "другим світом" - самі, без допомоги, без знань і досвіду, капіталів зовні.

І коли навіть потенційну можливість шляху, через який люди зможуть допомогти самі собі, без президентів, депутатів і міністрів,  -  перекривають ... мене охоплює лють безсилля.